який чергує

1. n

1) чергування

2) варіант

3) амер. дублер; заміна

4) амер. заступник; замісник

2. adj

1) що чергується; черговий

2) змінний, перемінний; переміжний

3) кожний другий

4) запасний; що заміщає

5) взаємний; обопільний

1) чергуватися, змінювати один одного

2) робити поперемінно, чергувати

* * *

1) що-небудь що чергується ( з чим-небудь); чергування

2) альтернатива; вибір

3) юp., дип. альтернат, варіант ( у міжнародному праві)

4) aмep. дублер; заміна; запасний гравець; заступник; кандидат у члени ( ради)

5) театр. pl актори, що грають по черзі одну роль, дублери; дублер

6) тex. варіант ( конструкції)

1) який чергується; почерговий; періодичний; eл. змінний ( про струм); cпeц. переміжний; який чергується, почерговий; який перешаровуються

2) кожний другий

3) запасний; який заміщає

4) взаємний; обопільний

5) який допускає вибір з двох або більше предметів, явищ; обч. альтернативний

6) бoт., зooл. черговий

1) (звич. with) чергуватися, змінюватися, замінятися, поступатися один одному; ( between) коливатися; чергувати; робити ( що небудь) поперемінно, по черзі

2) театр. виконувати один за одним ( різноманітні номери програми); бути дублером; грати по черзі з іншим актором

3) eл. міняти полярність

1) що-небудь що чергується ( з чим-небудь); чергування

2) альтернатива; вибір

3) юp., дип. альтернат, варіант ( у міжнародному праві)

4) aмep. дублер; заміна; запасний гравець; заступник; кандидат у члени ( ради)

5) театр. pl актори, що грають по черзі одну роль, дублери; дублер

6) тex. варіант ( конструкції)

1) який чергується; почерговий; періодичний; eл. змінний ( про струм); cпeц. переміжний; який чергується, почерговий; який перешаровуються

2) кожний другий

3) запасний; який заміщає

4) взаємний; обопільний

5) який допускає вибір з двох або більше предметів, явищ; обч. альтернативний

6) бoт., зooл. черговий

1) (звич. with) чергуватися, змінюватися, замінятися, поступатися один одному; ( between) коливатися; чергувати; робити ( що небудь) поперемінно, по черзі

2) театр. виконувати один за одним ( різноманітні номери програми); бути дублером; грати по черзі з іншим актором

3) eл. міняти полярність

1. n

1) дзвін (дзвона); передзвін; дзінь-дзінь

2) брязкіт, дзенькіт

3) монотонне повторення

2. adj

1) дзвінкий; дзвенячий

2) монотонно повторюваний

3) розм. що чергується

4) напружений; відчайдушний

3. adv

завзято, ревно, серйозно

4. v

дзвонити, дзвеніти

* * *

1) дзвін ( дзвона); передзвін; брязкіт; дзенькіт

2) монотонне повторення

3) пристосування, за допомогою якого годинник відбиває кожну чверть

1) який дзвенить, дзвінкий

2) який монотонно повторюється

3) який чергується

4) напружений; відчайдушний

1) обертаючий

2) що змінюється (чергується)

3) обертальний

4) обертовий; поворотний

* * *

1) = rotary II

2) обертаючий, обертальний

3) який переміняється; який чергується

1) геол. шаруватий, нашарований; що чергується

2) с.г. стратифікований (про насіння)

* * *

1) гeoл. шаруватий, нашарований, який чергується

2) c-г. стратифікований ( про насіння)

3) розшарований ( про суспільство); який розпався на ( суспільні) верстви, класи, касти

1. n

1) мет. прокатка

2) мор. бортова хитавиця

3) ав. подвійний переворот через крило

2. adj

1) обертовий

2) повторюваний; що чергується

3) роликовий; колісний

4) горбкуватий, пагористий

5) непостійний, мінливий

6) переливчастий

* * *

1) метал. прокатка

2) мop. бортова хитавиця

3) aв. бочка, подвійний переворот через крило

4) фiз. котіння, кочення

1) обертовий [див. roll2]

2) повторюваний; який чергується

3) роликовий, колісний

4) горбкуватий

5) з треллю; з переливами

1) перемінний; що чергується

2) обертовий; ротаційний

3) вихровий

* * *

1) змінний, який чергується

2) обертальний; ротаційний; гiдp. вихровий

1) дзвін ( дзвона); передзвін; брязкіт; дзенькіт

2) монотонне повторення

3) пристосування, за допомогою якого годинник відбиває кожну чверть

1) який дзвенить, дзвінкий

2) який монотонно повторюється

3) який чергується

4) напружений; відчайдушний

1) заступник ( який замінює когось); чергування; почерговість (старшинства, підписання); альтернатива, варіант; альтернат

2) непостійний (в т. ч. про члена органу тощо), запасний, додатковий; який чергується

3) чергуватися, зміняти один одного

•

- alternate grand jury

1) = rotary II

2) обертаючий, обертальний

3) який переміняється; який чергується

1) гeoл. шаруватий, нашарований, який чергується

2) c-г. стратифікований ( про насіння)

3) розшарований ( про суспільство); який розпався на ( суспільні) верстви, класи, касти

1) черговий (ім.)

2) впорядкований; дисциплінований; черговий, який чергує

•

- orderly conduct

1) (найближчий, наступний) next, next in turn; ( що відбувається у певній послідовності) regular, ordinary, usual

2) ( який чергує) on duty (після ім.)

3) (як ім. - вартовий) man on duty

1) метал. прокатка

2) мop. бортова хитавиця

3) aв. бочка, подвійний переворот через крило

4) фiз. котіння, кочення

1) обертовий [див. roll2]

2) повторюваний; який чергується

3) роликовий, колісний

4) горбкуватий

5) з треллю; з переливами

1) змінний, який чергується

2) обертальний; ротаційний; гiдp. вихровий

1. n

1) початок

2) (the first) перше (число)

3) перша людина

4) найвища оцінка (в англійських університетах)

5) муз. найвищий голос, найвища партія (в дуеті тощо)

6) pl товар першого сорту (найвищого ґатунку)

7) pl концентрат

8) місце в першому класі (транспорту)

2. adj

1) перший; ранній

2) основний

3) пробний

4) перший-ліпший; будь-який

5) попередній; підготовчий

6) видатний, найвизначніший, знаменитий

7) першорядний, найкращий

8) провідний

3. adv

1) спершу, спочатку

2) уперше

3) швидше; краще

4) першим, у першу чергу

4. num

перший

* * *

1) ( the first) перше ( число)

2) перший, перша людина ( яка що-небудь робить)

3) початок

4) який отримав першу премію, перший приз; який отримав вищу оцінку

5) ступінь бакалавра з відзнакою першого класу ( в університетах Великої Британії)

6) мyз. найвищий голос або найвища партія (у дуеті, тріо)

7) pl товар першого ґатунку, вищої якості

8) pl; гipн. краща грудкова руда; концентрат

9) місце в першому класі ( якого-небудь транспорту)

10) = first base

11) = first speed

1) перший ( числом)

2) перший за часом, найбільш ранній; перший (з тих, що йдуть один за одним), початковий; перший, пробний; перший, основний

3) перший стрічний: перший ліпший

4) перший, попередній

5) перший, передній ( про частину чого-небудь)

6) перший, видатний, найзнаменитіший; першосортний, найкращий; перший, ведучий

7) гpaм. перший

1) спершу, спочатку

2) уперше

3) скоріше, переважно

4) першим; у першу чергу

ОБ'ЄКТ ( від лат. objectus - предмет) - 1) Філософська категорія, що позначає будь-яку дійсну чи уявну, уречевлену чи ідеальну реальність у яка розглядається як щось зовнішнє у відношенні до людини та її свідомості і яка стає предметом теоретичної та практичної діяльності суб'екта. О. зазнає цілеспрямованого чи мимовільного діяння з боку суб'єкта, в результаті чого освоюється - перетворюється, пізнається, конструюється і пристосовується до потреб людини та суспільства. Особливою відмінністю О. є те, що він конституюється в процесі предметної діяльності людини. Тому будь-яка реальність актуалізується як О. лише у відношенні до суб'єкта. Актуальним О. є та частина природи, суспільства, зовнішнього та внутрішнього світу людини, яка безпосередньо чи опосередковано включається в індивідуальну чи суспільно-історичну практику. Реальність, що існує сама собою, виступає лише потенційним О. Принциповим означенням О. є те, що він незалежно від своєї матеріальної чи ментальної природи стає в опозицію до суб'єкта, що, у свою чергу, є необхідною умовою самого існування суб'єкт-об'єктного відношення. Зазнаючи діяння суб'єкта, О. протистоїть суб'єкту, чинить йому своєрідний опір і для свого освоєння вимагає відповідної затрати фізичних і розумових сил, належної організації предметної діяльності, застосування методів, що відповідають природі О., законам його розвитку та функціювання. Категорії О. і суб'єкта утворюють парну, біполярну категоріальну структуру "суб'єкт - О.", яка виражає сутність будь-якої людської діяльності. 2) О. у теорії пізнання виступає складовою пізнавального процесу, що характеризується як взаємодія О. і суб'єкта. Виділяють окремі різновиди цієї взаємодії: взаємодія О. і суб'єкта як предметних утворень, що впливають одне на одного предметним чином; взаємодія 0. й пізнавальних здатностей суб'єкта, в першу чергу відчуттів та мислення; відношення О. і засобів (методів) його освоєння; відношення О. і знання. В науковому пізнанні залежно від різновиду взаємодії і способу конституювання виокремлюють типи О.: а) За субстанційною основою та способами побудови - матеріальні О., що характеризуються уречевленістю та незалежністю від суб'єкта і його свідомості, напр., будь-яке природне тіло, що вступає в предметну взаємодію з суб'єктом; ідеалізовані О., що являють собою реально існуючі предмети і явища, реконструйовані через сукупність своїх істотних - у даному конкретному відношенні - властивостей при відволіканні від інших, напр., будь-яка модель (зокрема, планетарна модель атома), ген, геометричне тіло, ретроспективно відтворена історична подія. У цьому випадку одне й те саме природне тіло може виступати різними О., напр., вода як О. фізики і вода як О. хімії; ідеальні О., що сконструйовані через одну або декілька реальних властивостей, взятих у крайній формі свого вираження, напр., абсолютно чорне тіло, ідеальний газ, система, непрониклива для інформації. Вони в дійсності не існують, проте мають відповідний аналог у реальності. б) За способами виокремлення та подання в системі знання - емпіричні О., конституйовані засобами чуттєвого споглядання і зафіксовані в безпосередньому досвіді, напр., будь-який предмет або явище, подані в наочно-образній формі; теоретичні О., конституйовані засобами теоретичного мислення шляхом синтезу загальних властивостей безконечної множини різноманітних реальних предметів та явищ, напр., система, структура, біологічний вид, соціальна група, в) За способом побудови та рівнем віддаленості від реальної дійсності - конкретні О., що конституюються через велику, потенційно безконечну множину ознак та властивостей і в дійсності ідентифікуються як індивідуальні утворення, локалізовані в просторі та часі, напр., Дніпро, Всесвіт, укр. народ, цей художній твір, той електрон; абстрактні О., що сконструйовані засобами абстрактного мислення шляхом відділення загальних властивостей та відношень від їхньої уречевленості і перетворення їх у самостійну сутність. Ці О. не мають статусу реального існування, однак за певних строго визначених умов можуть інтерпретуватися за допомогою предметів і явищ реальної дійсності, напр., числа, алгебраїчні структури, багатомірний простір, фізична маса, цінність, ментальність. Між окремими типами О. не існує різкого розмежування, отже, одному й тому самому визначеному О. можуть бути притаманні окремі риси кількох типів - ідеалізованого, теоретичного, абстрактного, завдяки чому утворюються класи проміжних або суміжних О. Залежно від ступеня узагальнення, абстрагування та ідеалізації утворюються різні рівні 0., що характеризуються різним ступенем віддаленості від об'єктивної реальності аж до появи гіпотетичних О. типу гравітона, уявних О. типу тих, що фігурують у мисленому експерименті, віртуальних 0., що конституюються засобами інформаційно-комп'ютерного моделювання, операціональних О. типу псі-функції в квантовій механіці О. нтологічна ідентифікація таких О. є складною науковою і логіко-методологічною проблемою, що отримала назву проблеми фізичної реальності, або існування. Система О., з якою співвідноситься сучасне наукове знання, утворює багатоструктуровану в горизонтальному і вертикальному відношенні ієрархію, що визначається як онтологія науки. У функціональному відношенні всі типи О. мають однаковий статус, у пізнавальному— істотно різняться між собою. Існуючі версії теорії пізнання дають різні, інколи альтернативні витлумачення природи О., його місця в пізнавальному процесі. 3) О. у логіці - одне з основних понять логічної семантики, позначає будь-який предмет, на який спрямована думка, мислення, судження. О. логічного мислення можуть виступати речі та їхні властивості, відношення між речами та властивостями, властивості властивостей та властивості відношень безвідносно до їхньої матеріальної чи ментальної природи. Основною рисою їх є те, що вони стають значеннями логічних висловів, де кожному О. відповідає ім'я, а кожне власне чи загальне ім'я означає О. У формалізованих мовах система логічних О. та їхній характер, визначання умов їх існування задаються мовним каркасом. О. трактуються як значення логічних формул, пропозиційних, предметних та предикатних констант і змінних. Константи означають одиничні О., змінні - їхні сукупності, на яких реалізується певний предикат. У різних варіантах логічної семантики для характеристики онтологічного статусу О. та формування логічної онтології використовується ряд відомих підходів. Так, у теорії типів використовуються засоби логіки класів і реалізується ієрархічний принцип будови, в основі якої лежить сукупність індивідів, що приймається за нульовий рівень. Над ним нашаровуються класи індивідів, класи класів індивідів і т.д., тобто 0. 1-го, 2-го, 3-го,..., n-го рівнів В. ідповідно розробляються засоби розв'язання проблеми існування. В теорії О. Мейнонга виділення та фіксація О. досягається через вказування на переживання - відчуття, уяву, мислення, бажання. Семантика можливих світів вибудовує конфігурацію системи логічних О. на основі модальностей та поняття моделі.